учні Возсіятського ліцею презентують вам свою музичну композицію " Пам'ять серця... Пам'ять сивини... Пам'ять - наче квіти на броні..."

У минуле - все далі і далі відходить війна,

Пам'ять тихо горта сторінки…

Обеліски…На них імена, імена,

І роки, і зірки, і вінки.

Єдині нев’янучі вінки – це вінки нашої Пам’яті. Приторкнеться чиясь небайдужа душа до цих поетичних рядків і спалахне в ній полум’я Пам’яті. І збентежить серце. І нагадає, хто ми, чиї ми діти, чиї онуки. Нагадає про дідів і прадідів, які грудьми стали проти шквалу війни, щоб відстояти землю Вітчизни, на якій народились і виросли. Землю, на якій повинні були народитись і вирости їхні діти, онуки і правнуки. Вічна хвала і слава їм за це. Вічна Пам’ять тим, хто впав на полі битви.